мои работы мои работы мои работы мои работы мои работы мои работы мои работы мои работы
¬ода, земл¤, сонце
—н≥жинки лет¤ть ≥ б≥лим пухом вкривають землю. ¬ кожн≥й ≥з них вимальований в≥зерунок «емл≥, кожна з них щось бачила ≥ щось чула. ћ≥лк≥ кристалики льоду - вони живуть. ќкремо ≥ вс≥ разом. ¬ода охоплюЇ все. ¬она скр≥зь, частина кожного ≥ вона усе, усе живе. ћи можемо думати, жити. ѕроте лише разом ≥з нею.
«емл¤ п≥д нашими ногами дихаЇ, зм≥нюЇтьс¤. ѓњ д≥ти ростуть, розвиваютьс¤. ¬она турбуЇтьс¤ за нас, мат≥нка наша. ƒаЇ нам њжу, пов≥тр¤ ≥ сп≥лкуванн¤. ¬ода - кров земна. як ≥ людська кров, так ≥ вода тримаЇ в соб≥ всю ≥нформац≥ю про «емлю, њњ д≥тей, ≥стор≥ю. ¬ н≥й невидимими руками записан≥ вс≥ наш≥ почутт¤ ≥ прагненн¤, бажанн¤ ≥ справи. „им чист≥ший кристал - тим в≥н барвист≥ший. ¬се земне пов'¤зане одн≥Їю ср≥бною павутиною. —творюючи щось одне, ми це за невидимими потоками передаЇмо «емл≥ а «емл¤ - ус≥м ≥ншим ≥стотам. „им чист≥ша людина - тим барвист≥ше њњ оточенн¤.
Ќаша њжа - це ≥нформац≥¤. Ќаше пов≥тр¤ - це знанн¤. ћи сам≥ - безк≥нечна енерг≥¤. ѕоњдаючи щось одне, ми створюЇмо ≥нше, в≥ддаЇмо його братам. ѕроблеми створюють люди, проте вони можуть њх вир≥шити. ≤нформац≥¤ легко зм≥нюЇтьс¤ нами. Ќаш≥ попередн≥ вчинки будують наше майбутнЇ житт¤. ƒумки часом зд≥йснюютьс¤.
ристально чист≥ нам≥ри створюють кристально чистих д≥тей. «м≥нюючи себе, ми зм≥нюЇмо ≥нших.
я все ще сиджу б≥л¤ в≥кна ≥ дивлюс¤ на дв≥р, на св≥т. ј сн≥жинки падають ≥ падають. «в≥дки вони берутьс¤? « неба. “ам, у син≥й блакит≥ створена величезна лаборатор≥¤ по перетворенню частини нашоњ енерг≥њ в сн≥жинки. —н≥жинка - в≥дбиток найчист≥шоњ земноњ енерг≥њ, бо лише чиста легка енерг≥¤ може дос¤гти небес. «вичайна вода, ¤ку ми п'Їмо - розтоплен≥ сн≥жинки. як≥ сн≥жинки п'Їмо - таку енерг≥ю приймаЇмо в себе, насичуЇмо нею кожну свою кл≥тинку, оновлюючи ≥нформац≥йний запас.
”зори - в них записане все наше житт¤, усе. —п≥раль ген≥в, смугастий в≥зерунок кота, пори на обличч≥.
÷ифра с≥м. ўасливе число.
—≥м нот. —≥м кольор≥в. —≥м щасть. —≥м мор≥в. —≥м материк≥в. —≥м наук. —≥м грецьких мудрец≥в. —≥м дн≥в нед≥л≥. —≥м смертних гр≥х≥в. —≥м небес. —≥м електронних р≥вн≥в...
÷ифра с≥м - це число ≥деальност≥ ≥ гармон≥њ. —н≥жинка маЇ лише ш≥сть пром≥нц≥в, проте вона не означаЇ ц≥л≥сн≥сть. ¬она частина нас, а ми - пром≥нець сьомий.
« атом≥в складаЇмос¤ ми. ѕроте одним Їдиним атомом Ї —он¤чна система.
« атом≥в складаЇтьс¤ галактика. ѕроте галактика також маЇ будову одного Їдиного атома.
ѕрост≥р обмежений, та неймов≥рно великий. ѕотрапивши до одного к≥нц¤ все ≥снуючого, одразу бачиш його протилежну частину ≥ п≥шовши дал≥ ти потрапиш до того, протилежного к≥нц¤. ћ≥сце, де немаЇ н≥чого, неможливо побачити, неможливо туди потрапити, неможливо там ≥снувати. „асу немаЇ, в≥н н≥коли ≥ н≥де не ≥снував. ™ лише хвил≥ з ¤ких складаЇмос¤ ми. ≤ ми, ¤к≥ навчилис¤ вим≥рювати хвил≥ - дн≥ ≥ ноч≥, зими ≥ л≥та. „ас вигадали люди. ¬ природ≥ немаЇ початку, ≥ не буде к≥нц¤ бо часу немаЇ.
„орн≥ д≥ри звичайн≥ прибиральники енерг≥њ ≥ трансформуванн¤ њњ в ≥ншу енерг≥ю, б≥льш досконал≥шу. ƒосконалост≥ к≥нц¤ немаЇ. —ама досконал≥сть - лише Ѕог, найсильн≥ший пот≥к енерг≥њ, ¤кий тримаЇ на соб≥ ¬сесв≥т, будуЇ ≥ зм≥нюЇ його. Ќаше —онце - звичайний прообраз Ѕога. ¬оно даЇ пост≥йну енерг≥ю дл¤ житт¤, гар¤чу ≥ д≥Їву.
—онце Ї в усьому, в трав≥ ¤ку поњдають тварини. ¬ тваринах, ¤к≥ њд¤ть траву. ¬ хижих зв≥рах, ¤к≥ њд¤ть тварин. Ќаша шк≥ра, гола людська шк≥ра, завжди вбираЇ у себе сон¤чне пром≥нн¤. оли його немаЇ - вона чахне, використовуютьс¤ запаси сон¤чноњ енерг≥њ.
олись, давним давно, людина могла жити без њж≥ - вона просто вбирала в себе пр¤ме сон¤чне пром≥нн¤. ј тепер, коли ™ва ≥ јдам вир≥шили спробувати на смак фрукти, ¤к≥ так полюбл¤ють њсти тварини, будова людського т≥ла швидко зм≥нилас¤. ¬в≥брала у себе тваринний початок. ÷ей тваринний початок, ц¤ вода, насичена фруктовою ≥нформац≥Їю, швидко передала нашому т≥лу енергосистему тварин. —аме п≥сл¤ того людина не змогла вбирати у себе пост≥йну чисту енерг≥ю Ѕога, вона загубила рай, сама себе змусила п≥знавати добро ≥ зло.
≤стинно сильний наш брат чи сестра може вирости т≥льки в ц≥лковит≥й самотност≥, в печер≥ серед природи, де його т≥ло ≥ розум не буде вбирати увесь той негатив≥зм, що через м≥ру присутн≥й в м≥ста ≥ селах. Ћюдина - ¤к губка, стала нею.
—трахи ≥ проблеми людськ≥ жив≥, реальн≥. „асто њх створила сама ж людина ≥ людина п≥дтримуЇ њхнЇ житт¤. ћи надто слабк≥. Ѕез допомоги не можемо њх побороти, а боротис¤ треба. —н≥г все ще падаЇ ≥ падаЇ. ¬еликими комочками встел¤Ї землю. ј ¤ все ще думаю, ... неймов≥рно, що т≥льки може пов≥дати сн≥г, цей звичайний сн≥г мен≥. ÷ей пристр≥й - мо¤ власна голова, вона завжди знаходить правду, вона знаЇ правду.
Ќевдовз≥ мен≥ виповнитьс¤ одинадц¤ть. я живу серед людей наче серед тварин ≥ мен≥ њх жаль. я живу одна, вони мене зовс≥м не розум≥ють, см≥ютьс¤ часто. ќдна Їдина, не така ¤к ≥нш≥. я знаю все.
Ќевдовз≥ мати покличе об≥дати. ≤ ¤ п≥ду њсти той червоний, бур¤ковий борщ, ≥ буду мовчати. ¬она не в≥рить у фантастику. јле, але...
я невдовз≥ п≥ду до д¤дька ћихайла. ћи з ним друз≥. «даЇтьс¤, в≥н схожий на мене. ѕроте ¤ одна-Їдина.
¬≥н знаЇ все.
ј сн≥г все ще падаЇ ≥ падаЇ,... стукаЇ в серц¤ людей з над≥Їю що-небудь виправити. ≤ завжди буде падати, завжди буде намагатис¤ нам допомогти. Ѕуде до тих п≥р, поки брати та сестри не зрозум≥ють усе, не стануть такими ¤к ми, не стануть...
ћи - незвичайн≥ ≥стоти. ћи знаЇмо, що такими ¤к ми повинн≥ бути ус≥, повинн≥ ус≥ берегти це в своЇму серц≥, викохувати. ∆ити, знати ≥ в≥дчувати.
мои работы 
