мои работы мои работы мои работы мои работы мои работы мои работы мои работы мои работы
Безліч запитань
- Мати моя, Сонячне проміння! Чому?
Цього світлого ранку я не змогла більше тримати в собі ту гору запитань яка назбиралася за ці дні. Щоправда, на частину з них я вже знайшла відповідь, хоч все одно мало чого розумію. Я не хочу здатися дурною, але справді заплуталася серед цього світу. Як він ще досі може триматися на своїх поточених гнилих лапах? Єдина істота яка може відповісти на всі запитання моя мати. Може, ангели знають більше. Так всі вони або зайняті, або летять подалі від цієї планети. Усім їм не до мене. - Мамо, ти де?
- Та я вже давно тут, доню. Ти вже мене не помічаєш? Стала такою замученою...
- Незнаю... мені щось більше не хочеться тут бути. Я хочу полетіти з ангелами, але вони мене не беруть із собою.
- Що ти, доню!
- Мамо не варто так лякатися. Я вже давно знаю хто ти на справді.
- Гадаєш, що я за тобою не слідкую?
- Ти ангел.
- Тобі не можна йти з нами. Інакше...
Мати замовчала і пильно глянула мені у вічі. Я здригнулася від такого погляду і опустила очі.
- Щоб ти ні мене ні кого-небудь іншого про таке не прохала, - сказала вона якомога суворішим голосом, хоч не змогла позбутися властивої їй м'якості.
- Я хотіла спитати, чому люди такі?... Тобто нащо вони потрібні?
- Вони потрібні для того, аби в космосі було більше спілкування, дружби. Це - учні нашого Господа .
- Учні?! Та я не бачила більш нікчемних створінь!
- Тому вони швидко вмирають і не живуть вічно - це така нагорода їм.
- Що-ж, тоді якщо вини Бога чи інших немає в нікчемності і дурості людей, то вони були помилкою. Чому досі не був знищений людський рід? Сенс підтримувати їм життя?
- За них заступилися.
- Щось не видно що люди знають про це.
- Вони не вірять, доню, це елементарно. Вони ні в що не вірять, що може стати наперекір їхнім утіхам.
- Я-б могла їх зненавидіти, якби не розуміла що це безглуздо.
- Ненависть і безглуздя тут ні до чого. Зрештою, не всі люди однакові. Невелика частина їх розуміє багато чого, тільки це ховає від інших. Кожна людина окремо має вибір: зрозуміти ці речі, винести користь з своїх уроків, або відкинути все.
- І що вони далі роблять?
- А нічого... хорошого. Поки-що не вдається їх переконати.
- До речі, оті страшилища що між ними ходять. Це вони не дають змогу людям побачити і зрозуміти багато речей? Бо вони можуть керувати людьми.
- Ні, вони не можуть керувати людиною якщо вона сама не погодиться на це.
- І що? Вони самі лізуть під ярмо?
- Опісля їхні нові наставники (страшилища) тягнуть енергію і таким чином наставники розмножуються ще більше.
- В мене вникає ще більше запитань. Мамо, чому ти з мого нерозуміння усміхаєшся?
- Я розумію тебе. Так, давай спробуємо разом знайти не це відповідь. Ем... ти розумієш, що Бог боровся проти них?
- Ну, так.
- Бог дав людям змогу захищатися від дії тих нехороших сил. Це Науки віри. Проте ти сама розумієш що люди по своїй властивості змінили ці Науки. Назвали їх релігією, зрівняли до своїх колишніх вірувань поклонінь духам природи, що відбувалося дуже довгий час. Спочатку замість того, аби добровільно поширювати Божу Науку, вони почали залізом і кров'ю її насаджати. Потім намагалися за допомогою Божої Науки керувати іншими для власної вигоди, трактувати на свій лад, навіть Біблію змінювали. Що, звісно, різко підірвало авторитет Божої Науки, зробило з неї зовсім не те, для чого вона була створена.
- Не думаю, що тут обійшлося без страховиськ.
- Не дивлячись на це, багато людей жило за законами Божої Науки. Свято вірили в те, що найголовніше в нашому житті це повага до ближнього свого.
- Люди зараз не вірять в релігію...
- Люди, звісно, запротестували проти неправдивих трактувань релігії. З'явилося багато нових вірувань, часто супротивних, оманливих. Хоч Біблія, Коран і ніші святі книги твердять майже те саме що спочатку: добро, повагу до ближнього, Науку Любові, життєві правила і т. п. Проте люди вирішили що коли їхні предки творили практично на основі святих книг (хоч на справді їх обманювали нечестиві служителі віри) безглуздя, то така релігія не потрібна. Далі ще більше
- Тут точно не обійшлося без страховиськ.
- Разом з розвитком наук про елементарну будову світу Землі, Божа Наука виявилася на їхній погляд помилковою.
- Як це?!... Сліпці. Такий довгий час більшість людей жила релігію і на тобі.
Так, це був сильний удар. Звісно, раніше, подібні наукові відкриття також наче йшли супроти релігії. Проте ті люди все одно вірили і знали що від Божої Науки не можна відхрещуватися. Відкрий любий підручник по історії, там написано що люди відхрестилися від Божої Науки тоді, коли почала розвиватися елементарна наука про будову світу Землі. Це не так. Лише недавно відбулося відхрещення від Божої Науки. В підручниках написане просте оправдання людської немочі перед наступними поколіннями.
- Тобто люди самі винні у свої проблемах. Якби вони не йшли на поводу у страховиськ, такого не сталося-б.
- Так, чим більше людина відхрещувалася від Божої Науки, тим більш слабшала, потрапляла під сильніший вплив страховиськ.
- Ось чого воно мені раз сказало: йди звідси, тут тобі не місце. Люди наші а не ваші.
- Тільки не забувай, дитино, що якби людина сама не захотіла-б покоритися страховиськам, вони-б не мали змоги нею оволодівати.
Дизайн и проэктировка сайта: Olvia Jaguar перепечатка матеріалу дозволена лише при письмовому довзволі автора. всі права захищені.
мои работы 
