Jaguar interesting

мои работы

≤дучи вперед

    я йду по полю. “рава навколо мене колихаЇтьс¤ ≥ шумить, ¤к море хлюпаЇ. ’марки по небу пливуть. ƒесь, серед трав ≥ дерев, п≥сн¤ граЇ. ≤ лине-лине, розбиваючись об прост≥р земний. Ѕ≥ле сонце с¤Ї. ћузика серц¤ лине дал≥, кудись далеко в синь. “ам, набуваючи крил, летить в≥д мене, до з≥рок. ∆итт¤ плине, дн≥ минають.
    я в≥льна фе¤, ¤ можу дихати. “рава вгинаЇтьс¤ п≥д моњми ногами. ¬се сп≥ваЇ ще голосн≥ше. ѕрост≥р розкриваЇтьс¤, ≥ моњ оч≥ бачать дал≥, за меж≥. √оризонт кличе мене, манить своЇю безумн≥стю. ўе дал≥ ≥ дал≥. ¬перед до спод≥вань, фантаз≥й ≥ безумних в≥дкритт≥в. я живу, ¤ можу дихати. я в≥дпочиваю. я знаю.

    ќсь, скоро вже зак≥нчитьс¤ цей зошит, перший томик мого щоденника. я з ним провела усього два м≥с¤ц≥. Ѕ≥льшу половину другого м≥с¤ц¤ просид≥ла в б≥бл≥отец≥ ≥ книгарн≥. ≤ в≥н тод≥ був з≥ мною. як ще багато чого ¤ хот≥ла-б сюди записати. ¬с≥ своњ думки ≥ ще гору ≥нших висновк≥в з проведених мною досл≥джень. “а сюди не влазить. я написала лише основне, найважлив≥ше. ≤ невдовз≥ попрощаюсь з≥ своњм щоденником. ћати сказала, що ¤ його повинна в≥ддати ≥ншим. ¬они будуть знати, що робити з моњм досл≥дженн¤м. я так рада, що вони ще комусь, окр≥м мене, знадобл¤тьс¤. ÷е так чудово, в≥дчувати себе в≥льною.
    Ћюдська псих≥ка набагато складн≥ша за псих≥ку ≥нших тварин. “ут не можна н≥ про що говорити абсолютно, особливо ¤кщо хочеш виразитис¤ ¤комога точн≥ше. ƒл¤ них рел≥г≥Їю стала ф≥лософ≥¤, ¤кою-б об≥драною вона не залишилась п≥сл¤ виокремленн¤ в≥д нењ ≥нших наук. Ќе маючи вдосталь доказ≥в, щоб по¤снити житт¤ ≥ своЇ ≥снуванн¤, люди зараз звертаютьс¤ до матер≥ал≥стичноњ ф≥лософ≥њ. ћатер≥ал≥стична ф≥лософ≥¤ маЇ своњ рамки ≥ закони, ¤к≥ дозвол¤ють будувати теор≥њ про еволюц≥ю, гадати що майбутнЇ схоже на р≥чку, ≥ бути впевненим у тому що матер≥¤ ¤вл¤Їтьс¤ основою дл¤ житт¤. “ак було завжди. ÷е звичайна особлив≥сть ус≥х людей намагатис¤ усе по¤снити. ≤ людство то зверталос¤ до духовноњ ф≥лософ≥њ, то до матер≥альноњ. ѕроте початок усього в людському житт≥ закладаЇ не матер≥¤, а духовн≥сть. якщо духовн≥сть з часом не п≥дкр≥плюЇтьс¤ матер≥Їю, то побудована р≥ч зникаЇ. оли духовн≥сть в людей убита, або вмираЇ, њхньою рел≥г≥Їю стаЇ матер≥¤. ¬бита духовн≥сть або роздр≥бнена (фундамент), уже не може тримати у куп≥ матер≥ю. “аким чином, розбещуючись матер≥Їю, люди њњ роздирають на шматки. ¬ результат≥ ламаЇтьс¤ њхн≥й св≥т. ÷е вони сам≥ розгойдали пружину ≥стор≥њ. Ќа справд≥ њњ не було-б, ¤кби в людей встановивс¤ баланс м≥ж духовним та матер≥альним. јле з ≥ншоњ сторони в≥н не прив≥в-би до розвитку людства. ƒо матер≥альност≥ людство клон¤ть сташилища, а до духовност≥ ангели.
    ћистецтво, ¤ке створюють люди, це не що ≥нше, ¤к поЇднанн¤ матер≥њ з духовним, ≥ншими словами сама суть сусп≥льства. ѕо ньому можна багато що сказати про народ ¤кий його створив. Ќу а ¤кщо говорити про р≥вень розвитку народу по мистецтву, то це дуже не ст≥йке пон¤тт¤. Ѕо пр¤мувати у розвитку можна до дуже р≥зних речей. як до любов≥, так ≥ до злост≥. як до ≥нтуњц≥њ, так ≥ до лог≥ки. ј ¤кщо створити ¤кусь одну вершину, то легко з часом може ви¤витис¤, що людство в≥д нењ в≥дклонилос¤ в ¤кийсь нев≥домий б≥к.
    Ќе мало людей настрахан≥ апокал≥псисом. ¬т≥м, людей завжди ним л¤кали.
    « часом система осв≥ти людства наст≥льки зм≥нилас¤, вдосконалилас¤, що стала вже ≥нструментом швидше не навчанн¤, а кал≥цтва. «ам≥сть того, щоб показати д≥т¤м епоху в ц≥лому, щоб вони зрозум≥ли дух минулих рок≥в ≥ запам'¤тали ус≥ його недостатки ≥ достоњнства, можливост≥. ¬они роздробили ≥стор≥ю на м≥лк≥ частини. –≥дну л≥тературу вчать окремо в≥д заруб≥жноњ без спроб хоча-б на одному уроц≥ њх пор≥вн¤ти. “акож л≥тература взагал≥ йде окремо в≥д ≥стор≥њ, науков≥ в≥дкритт¤ також окремо. ј особливо у в≥дношенн≥ культури, що нерозривно зв'¤зана з ≥стор≥Їю, ≥ даЇ б≥льше можливостей зрозум≥ти епоху ан≥ж те, що ¤кийсь цар, н≥ с≥ло н≥ впало, п≥шов в≥йною на другого цар¤. ÷е вже пот≥м, коли в д≥ток склалос¤ с¤ке у¤вленн¤ про час, учител¤ њм розказують про культуру того часу. ј разом з цим або учнев≥ доводитьс¤ переламувати своњ у¤вленн¤ про той час, або, зв≥льн¤ючи св≥й мозок в≥д непосильноњ роботи, забувати всю ту кашу.
    ƒ≥ти ж в людей мають тваринний мозок, а не на ст≥льки розвинутий ¤к в дорослих. Ќауковц≥ гадають, що коли з розвитком сусп≥льства лог≥ка також розвивалась, то вона повинна бути високою ≥ у д≥тей. “ак то воно так, проте повн≥стю осв≥домл¤ть себе ¤к особист≥сть людина починаЇ в 15-17 рок≥в, так само ¤к ≥ в јнтичних п≥дл≥тк≥в. Ћюдина Ї справжньою людиною т≥льки тод≥, коли усв≥домлюЇ себе ¤к особист≥сть. «авд¤ки цьому вона може обирати дл¤ себе краще, робити повн≥стю лог≥чн≥ висновки, не основуючись на бажанн¤х. Ќормальна дитина робити цього не вм≥Ї. ўоб стати дорослим, вона повинна в≥льно пройти ус≥ етапи розвитку в≥д бешкетства ≥ дурост≥ до усв≥домленн¤ себе, св≥ту цього ≥ намаганн¤ його зм≥нити. якщо дитина п≥ддаЇтьс¤ шк≥льному перенапруженню, тобто старанно усе вчить, то вона може не встигнути повн≥стю розумово розвинутись в дорослу людину. ѕроте важливо, щоб у вихвачений в≥льний час вона займалас¤ чимось творчим (нав≥ть накою) в гуртку ≥ спортом в ¤к≥йсь секц≥њ. ÷е дасть можлив≥сть дитин≥ про¤вити свою лог≥ку ≥, в≥дпов≥дно, розвинути своњ м'¤зи. ”роки малюванн¤, музики ≥ ф≥зкультури в школ≥ не здатн≥ дати бажаного ефекту. Ѕо ученик њх сприймаЇ здеб≥льшого ¤к звичайну шк≥льну рутину. ј сам≥ вчител¤ лише сл≥по сл≥дують програм≥, не намагаючись розкрити скритий потенц≥ал ученика, на в≥дм≥ну в≥д кер≥вник≥в гуртк≥в. “рапл¤ютьс¤ серед ученик≥в так≥, ¤ких називають вундерк≥ндами або просто дуже розумними (в≥дм≥нники). « них швидше за все може вирости просто зламана психолог≥чно людина. Ѕо вони не пройшли ус≥х етап≥в розвитку, ¤к≥ повинна пройти кожна особист≥сть. “аких людей дуже мало, ≥ це добре. ¬они мутанти. —правжн≥й талант про¤вл¤Їтьс¤ лише п≥сл¤ двадц¤ти п'¤ти рок≥в, бо його потр≥бно викохувати ≥ в≥дточувати одночасно. ј це не легка справа. Ѕо дуже легко його забити в людин≥, не даючи њй можливост≥ робити помилки а особливо змушувати сл≥по сл≥дувати вже встановленим рамкам. ќсь чому зараз найкращими художниками вважаютьс¤ самоучки вони зберегли свою душу ≥ почерк в≥д природи, намагались вчитис¤ на своњх помилках. ”с≥ ген≥альн≥ люди ламали застоњ минулих рок≥в, йшли в думках або в д≥¤х на перек≥р вчител¤м. Ѕо вони вм≥ли самост≥йно мислити.
    «араз люд¤м ще рано в≥дмовл¤тьс¤ в≥д рел≥г≥њ. ¬они ще не можуть жити без нењ. ѕо-ск≥льки вона завжди була основою дл¤ в≥ри. Ќема рел≥г≥њ нема в≥ри. “ака звичайна не в≥руюча людина часто не маЇ здатност≥ побачити навколишню доброту, вона не здатна зрозум≥ти ≥нших, чому вони вперто створюють зло, хоч на справд≥ в помислах т≥Їњ людини було лише добро чи частиною того зла було добро, або ще ¤кась ≥нша ситуац≥¤. ÷е спершу гн≥тить атењста, пот≥м гризе. ≤ в≥н з часом може вбачати чи не в кожному стр≥чному так званого ворога. ¬ кожноњ такоњ людини душа черств≥Ї, вже повн≥стю губить здатн≥сть в≥рити. ј отже рел≥г≥¤ дл¤ нењ стаЇ такою само гидкою ≥ непотр≥бною, ¤кою стаЇ дл¤ атењста в≥ра. ≤ навпаки. ѕроте, част≥ше буваЇ, завд¤ки життЇвим ситуац≥¤м чи властивост¤м душ≥ людина не починаЇ в≥д сл≥поти своЇњ ставитис¤ до навколишн≥х так вороже ¤к "вони до усього св≥ту". ¬она вважаЇ, що св≥т жорстокий ≥ дл¤ того, аби в ньому вижити, потр≥бно п≥д нього налаштовуватис¤, тобто бути жорстким по в≥дношенню до ≥нших. “ут, що Ї очевидним, також немаЇ м≥сц¤ в≥р≥. ≤ що головне, та особа н≥коли не подумаЇ, що в прохожих можуть виникнути так≥ сам≥ думки. ћишоловка закрилас¤. ƒуша зачерств≥ла.
     олись, та в кожноњ людини ≥ нав≥ть не раз в≥д такоњ душевноњ закритост≥ посилюЇтьс¤ бажанн¤ знайти щось хороше, аби ще втриматис¤ на ногах. “ак≥ люди стають падкими на вс¤к≥ безкорисн≥ мироприЇмства та заходи. ќсь лише через свою черств≥сть вони бо¤зко огл¤даютьс¤ навколо, не в≥р¤чи под≥бним рекламним мишоловкам. ¬они спершу намагаютьс¤ знайти душевну р≥вновагу на виставках чи концертах. якщо тод≥ на њхн≥ оч≥ потрапить плакат - реклама безплатноњ вистави, то вони обов'¤зково не пропуст¤ть св≥й шанс пов≥рити благод≥йним люд¤м. ћишоловка закрилас¤. “ак≥ вистави влаштовують ™гов≥сти, що часто закриваютьс¤ п≥д личиною христи¤нства. ¬они легко дл¤ необачноњ або неосв≥дченоњ чи нањвноњ людини можуть здатис¤ посл≥довниками Ѕ≥бл≥йного добра, особливо коли розливаютьс¤ в об≥ц¤нках що дл¤ ™гов≥ст≥в настане рай, коли старий св≥т зруйнуЇтьс¤, мертв≥ воскреснуть, а стар≥ стануть молодими, що грошей вже не буде, а вс≥ займатимутьс¤ лише улюбленою справою. ÷е ¤к отрута на рану. ѓхн¤ основна ц≥ль з≥брати з людей грош≥. ј зло вони нав≥ть не збираютьс¤ викор≥нювати з людських душ, хоч що духу розливаютьс¤ про пок≥рн≥сть њхньому богов≥ ™гов≥. Ѕлагод≥йних фонд≥в у них не маЇ, вс≥ горш≥ њдуть головним пропов≥дникам на харч. ™ частина ™гов≥ст≥в, що не ховаютьс¤ п≥д личиною, вони так себе й називають: ™гов≥сти-сатанисти. ѓхн≥й найб≥льший козир це Ѕ≥бл≥¤. ¬ириваючи з нењ окрем≥ р¤дки, вони њх трактують на зовс≥м ≥нший лад, не звертаючи уваги на ≥нш≥ в≥рш≥. —еред ус≥х запов≥дей, вони звертають велику увагу лише на дв≥ (на ≥нш≥ њм майже начхати), в той час, коли у вс≥х христи¤н, окр≥м цих двох, вони вид≥л¤ють з списку дес¤ти запов≥дей ще с≥м смертельних (тобто за њхнЇ порушенн¤ буде особливо сильна кара). “≥ дв≥ запов≥д≥: "Ћюби √оспода Ѕога твого вс≥м серцем твоњм ≥ вс≥Їю душею твоЇю, ≥ вс≥м розум≥нн¤м твоњм" ≥ "Ћюби ближнього свого ¤к самого себе". ™гов≥сти њх дещо зм≥нюють, на перший погл¤д наче м≥зерно: "“и повинен любити ™гову, Ѕога твого, вс≥м серцем твоњм, вс≥м розумом твоњм, вс≥Їю душею твоЇю ≥ ус≥ма словами твоњми" ≥ "“и повинен любити ближнього твого, ¤к самого себе". ÷≥ перекручен≥ слова ¤ знайшла в Ѕ≥бл≥њ дл¤ д≥тей, ¤ку вони роздавали просто на вулиц≥. √оловне те, що ц≥ запов≥д≥ вони написали в тому м≥сц≥, де повинн≥ були написати вс≥ дес¤ть запов≥дей (коли ћойсей отримав на гор≥ в≥д Ѕога кам'¤н≥ скрижал≥ з запов≥д¤ми), вони написали лише т≥ дв≥, основн≥ (до реч≥, вони не були написан≥ на тих скрижал¤х, њх запов≥в ≤сус ’ристос), та й то в перекрученому вигл¤д≥. ј ось що не можна вбивати ≥ красти, зроджувати чолов≥ку чи дружин≥, брехати, то не важливо. ¬с¤ та Ѕ≥бл≥¤ була прос¤кнута лише наставл¤нн¤м покори ™гов≥ ≥ що т≥льки ™гов≥сти потрапл¤ть у рай. јж тепер ¤ зрозум≥ла, чому саме за ™гов≥стськими пропов≥дниками ходили ц≥л≥ свити страшилищ.

    Ќу ось, ≥ зошит ск≥нчивс¤. «алишилось к≥лька р¤дочк≥в... що ж написати ще?
    “рава в гаю полихаЇтьс¤, хвильками л¤гаЇтьс¤. ≤ все наче тремтить в оч≥куванн≥ майбутнього часу. ўось скоро станетьс¤, але що н≥хто н≥чого путнього сказати не може. Ќ≥чого, потр≥бно боротис¤ ≥ йти вперед!!!

ƒизайн и проэктировка сайта: Olvia Jaguar
перепечатка матер≥алу дозволена лише при письмовому довзвол≥ автора. вс≥ права захищен≥.