Jaguar interesting

мои работы

ѕередмова

   ћоЇ житт¤ проходило в розк≥шному саду, в ¤кому росли чудов≥ кв≥ти. я не бачила жодного разу, щоб тут випнувс¤ з земл≥ ¤кийсь колючий бур'¤нчик. –ослини саду моњ найкращ≥ друз≥. ” б≥льшост≥ з них так≥ велик≥ кв≥ти, що ¤ можу л¤гти на суцв≥тт¤ ≥ так пролежати ц≥лий день п≥д сонечком, поки не стемн≥Ї ≥ мати мо¤ сон¤чне пром≥нн¤, не покличе мене забратись глибоко в н≥рку м≥ж кор≥нн¤ кв≥т≥в та заснути, щоб зустр≥ти завтра знову мат≥нку мою. оли ¤ була менша, то мати ласкаво загл¤дала до мене сон≥ та будила, лоскочучи своЇю теплою рукою. “епер ¤ вже прокидаюс¤ ще до по¤ви сонц¤ на неб≥, щоб з рад≥стю зустр≥ти сон¤чне пром≥нн¤, а разом з мамою прих≥д нового чудового дн¤ на землю.
   ћоњ друз≥ кв≥ти, хоч ≥ любл¤ть мене, проте часто шепочутьс¤ м≥ж собою так, щоб ¤ н≥чого не почула, наче ховають в≥д мене багато р≥зних таЇмниць. “а ¤ хоч ≥ знаю про те, але не звертаю н≥¤коњ уваги на њхнЇ шепот≥нн¤. ¬т≥м, мабуть, ¤кби й захот≥ла почути про що вони говор¤ть, не змогла-б н≥чого зрозум≥ти, бо то мова рослин, вона криЇтьс¤ в легкому дунов≥нн≥ в≥терц¤, погойдуванн≥ лист¤
    в≥ти до мене не говор¤ть н≥чого, лише кивають своњми суцв≥тт¤ми, наче кличуть, аби ¤ злет≥ла та с≥ла на њх листок. ј пот≥м наче хочуть обгорнути мене, вз¤ти п≥д захист, закривши в≥д усього, що мен≥ може принести негаразди. я њх люблю за це.

   ўе тут, в ц≥й чудов≥й крањн≥ —ад час в≥д часу з'¤вл¤ютьс¤ досить дивн≥ створ≥нн¤. ¬они зовс≥м не схож≥ на мене, але в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д моњх друз≥в ще б≥льше, ан≥ж в≥д мене. Ѕо вони не мають кор≥нн¤, та частина з них може л≥тати так само, ¤к ≥ ¤, а також ходити по земл≥. ¬они мають аж ш≥сть н≥г, а то ≥ б≥льше. ѓхн≥й тулуб майже торкаЇтьс¤ земл≥, коли вони ход¤ть. в≥ти ≥нколи тремт¤ть, коли побачать под≥бне створ≥нн¤. я њм теж не дов≥р¤ю, проте вони тут не затримуютьс¤. «никають кудись. я зовс≥м не розум≥ю мову цих створ≥нь, але впевнена, що ¤кби вони могли, то залишились би тут назавжди. ўоправда Ї њ ≥нш≥ крилат≥ створ≥нн¤, ¤к≥ пост≥йно л≥тають ≥ н≥коли не спускаютьс¤ на землю. ¬они так≥ см≥шн≥, проте, очевидно, кв≥ти њх любл¤ть так само, ¤к ≥ мене. ” цих створ≥нь таке пом≥тне забарвленн¤, що њх можна побачити ще здалеку. якщо десь побачиш крилату тварину в жовто-чорних смугах, то знай, що то саме т≥ ≥стоти, ¤ких любл¤ть кв≥ти.
   ™дина жива ≥стота, мову ¤коњ ¤ розум≥ю, це сон¤чне пром≥нн¤, мати мо¤. я можу з нею розмовл¤ти пост≥йно, хоч ц≥л≥с≥нький день. Ћише ось хто м≥й батько, ¤ не знаю. “од≥ було б ц≥кав≥ше, ¤кби в≥н звертав на мене хоч ¤кусь увагу. ј мати стверджуЇ що ¤, ¤к ≥ рослина, маю лише одну мат≥р. “а причина моњх сумн≥в≥в у тому, що д≥ти рослин виростають такими самими, ¤к ≥ њх предки. ј ¤? я ан≥тр≥шки не схожа на пром≥нн¤.
   я люблю воду. ќсобливо коли включаютьс¤ поливалки. “ак ц≥каво стрибати п≥д бризками води, що ¤ можу нав≥ть втомитись в≥д цього. ѕот≥м стрибаю на м'¤ту, та витираюсь об њњ пахуче лист¤, а вона мене духаЇ своњм соком.
    оли ≥де дощ, ¤ часто ховаюсь п≥д лист¤м рослин або т≥каю п≥д зонтик не живого гриба. Ќезнаю, чому цю штуку називають грибом, але мати мене запевнюЇ в тому, що жив≥ гриби так≥ сам≥ ¤к ц¤ штука. ≤ ¤ њй в≥рю. “ут ще Ї багато таких ц≥кавих речей, про ¤к≥ можна розказувати довго-довго. “≥льки мо¤ ≥стор≥¤ не про те.
   ¬зимку, гадаю, що ви ≥ так здогадались, що ¤ л¤гаю спати в свою н≥рку. –азом з≥ мною засипаЇ все живе. ўо тод≥ в≥дбуваЇтьс¤ з землею, ¤ не бачила, але мати мен≥ розказувала що тод≥ дуже холодно ≥ все стаЇ б≥ле-б≥ле в≥д такоњ штуки, ¤ка називаЇтьс¤ сн≥г. Ќеможливо жити мен≥ ≥ моњм друз¤м в таких умовах.
   ѕрокидаючись весною, ¤ так рад≥ю початку нового л≥та, що, мабуть, ¤кби можна було рад≥стю под≥литис¤, то њњ вистачило б на увесь —ад. “а цього разу ¤ в≥дчула, що мен≥ цього замало. јле не подумайте, що ¤ така загребуща, справа не в тому. ћен≥ здалос¤, що Ї зовс≥м ≥нший св≥т ан≥ж той, в ¤кому ¤ живу зараз. ™ ≥нш≥ ц≥нност≥ житт¤, ан≥ж любов та дов≥ра. ™ ≥нш≥ ≥стоти, ан≥ж т≥ жуки що з'¤вл¤ютьс¤ ≥ майже одразу кудись зникають. ÷е мен≥ наснилос¤ п≥д час зимового сну. я в≥дчула, що повинна д≥знатись про те, що знаходитьс¤ за садом, побачити те, чого не бачила ран≥ше.
   - ™й, мамо! —он¤чне пром≥нн¤! я не знаю, що ти на це скажеш, та все ж мен≥ таке наснилось, що н≥бито Ї зовс≥м ≥нша земл¤. ≤ ¤ хочу њњ побачити. ƒозволь мен≥ вдовольнити власну ц≥кав≥сть.
   - “ак, доню, - в≥дпов≥ло сон¤чне пром≥нн¤ через де¤кий час задумливо-сумним голосом зам≥сть звичайного веселого брин≥нн¤, - ти права. ™ ≥нша земл¤, ≥нш≥ ≥стоти ¤ких ти н≥коли не бачила. ≤ ¤, можна сказати, нав≥ть бо¤лас¤ цього моменту, коли ти попрохаЇш в≥дпустити тебе туди, де н≥коли не бували кв≥ти з цього саду, х≥ба що лише нас≥ниною чи непритомним паростком. јле знай, що ¤ не можу тоб≥ в≥дмовити, бо це твоЇ покликанн¤. “и повинна п≥ти туди. ј що там робити, дитино мо¤, ти д≥знаЇшс¤ там, куди п≥деш.
   - јле, мамо, ¤ вже знаю що мен≥ робити там, ¤ буду все розгл¤дати!
   - ÷е, - усм≥хнулос¤ пром≥нн¤, - це не зовс≥м те... я в≥дпускаю тебе, дитино мо¤, ≥ди туди, де рослини з цього саду не бували. “воњ крильц¤ вже окр≥пли, а ти сама виросла. ≤ знай, що ¤кщо тоб≥ стане страшно, то поклич мене, ¤ обов'¤зково прийду до тебе, нав≥ть ¤кщо небо буде закрите хмарами.
   - Ќ≥, мен≥ не буде там страшно. я не знаю, що таке страх...
оли ¤ опустила погл¤д з неба, то побачила що рослини зжалис¤, наче њм стало жаль чогось чи когось.

¬ дорогу!

ƒизайн и проэктировка сайта: Olvia Jaguar
перепечатка матер≥алу дозволена лише при письмовому довзвол≥ автора. вс≥ права захищен≥.